Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2685
Творів:	51022
Рецензій:	95767

Наша кнопка

Код:

Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 45205, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.136.22.50')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Поезія Поема

Шевченко і я. Маленька сюрреалістична поема

© Серго Сокольник, 22-10-2017
Поема перемогла на конкурсі “І мене в сім”ї великій...” Спілки літераторів Славутич, перше місце, березень 2016 р. Тюльпани Афгану... Мов кров... Дивина... Весна в чужім краї... Я хворий... Весна... Торкаючи ранню свою сивину Я марю в пітьмі хворобливого сну... ......................................................... Ось книжка, що мов дорогий експонат... Не наша країна... Не наша війна... Її в госпітальній книгарні узяв- Шевченків "Кобзар"... Цілий день я читав... Схилився над постіллю хтось уночі... Невже санітар... Ні... хтось інший... Мовчить... ...Посвячених маса, як гинув Амін... І... голос Тараса я чую в пітьмі- - Що брате солдате? Нелегко тобі? Народ, що затятий в своїй боротьбі За землю, за волю, за віру свою, Довіку ніхто не здолає в бою. Невільні Імперії Воїни Ночі... Ми в інші часи помандруємо, хочеш? Дай, руку, солдате! Ми підемо нині Туди, де димиться земля України, Де буде Імперії "Чорний квадрат" Також зазіхати на ласий цей шмат, Як- ось зазіхає... Як- он зазіхав... Як ти, у казахських степах я страждав, І думка єдина... І мара єдина... Чи знову побачу тебе, Україно? Нещасна Вкраїна... Загони рабів Вже скільки раз нищили волю тобі... І зовнішні чари... І внутрішні чвари... -То сядемо й чаю міцного заварим, І будем зі смутком співати сумні Ми ще Коліївщини давні пісні, І в серці твоїм обірветься струна... Сльозою проллється вже котра весна, Бо десь покриває туман а чи дим Священного краю покинутий Дім... Бо десь-таки знову приховану Волю Лукавий Микола пускає по колу... -Бо досі немає вас там, Гайдамаки, Де любу Вітчизну терзають собаки... Отямся з відчАю! Бо- БУДЕМО ЖИТЬ! Дай чаю! Та руки мені розв"яжи, Що зв"язані в мене з одвічних часів, Бо дуже ненависть шалена до псів, Що тільки жирують, і крАдуть, і п"ють, І землю, що РАЄМ я звав, продають... Шо? Зв"язані руки у тебе й у мене? Цей шал... Шаленіти... Шаленство... Шалене... Шиплю... Чи то дихання в мене звело?.. Тарасе! Можливо тебе й не було Отут, біля мене, в останній мій час... Та жити шалено жадаю, Тарас!.. Бо я повернусь із печального краю Додому. До неньки- Вкраїни. До Раю! Щоб Дім цей потрохи хоч Раєм ставав... ........................................................ ...Я вижив. Бо я тобі клятву давав. 29. 02. 2016. Ніч... © Copyright: Серго Сокольник, 2016 Свидетельство о публикации №116030809783

Написати рецензію	Рекомендувати іншим
Оцінити твір: (голосувати можуть лише зареєстровані) не сподобалось сподобалось дуже сподобалось кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

Ви не уявляєте, як втомили своєю масовістю
На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© , 22-10-2017

Дуже гарно
На цю рецензію користувачі залишили 7 відгуків
© Надія, 22-10-2017

Згенеровано за 0.88981699943542 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design