Заблукали москалики у степу чужому,
Не повернуться ніколи до власного дому.
Заблукали та й пропали, як зірване листя.
Кожен з них землі чужої досхочу наївся.
І горіли вони в танках, горіли в Камазах,
Хто одразу помирав, а хто не одразу.
Але всіх єднає доля, в них вона єдина.
Ворогів у черноземи вкладе Україна.
Україна - вічний цвинтар "володарів світу"
Тут їх у п'ятсот шарів у землі зарито.
І лежать одне на однім гуни і хозари,
Готи, половці, османи, монголи, татари,
Ті, що стали москалями й назву Русь украли,
Хоча кілька сотень літ з Руссю воювали.
Воювали і тікали, знову воювали,
Трупами чужинськими степи застеляли.
І обнялися навіки католик з буддистом,
Іудей і мусульманин, бабтист із чекістом.
Всіх, кого тут довелося у землю зарити,
Україні пощастило усіх помирити.
А як піде українець свій город копати,
То змішаються в землі якути, буряти,
Голодранці москалі, всі злидні Росії.
Українець на усіх свій укроп посіє.
