Вдома Інтернет, зелений чай.
Одягну, коли наскучить упиватись,
Кеди, плеєр і навушники з "Громадським",
Покружляю містом, як ручай.
Небо тоне в чаші стадіону,
Все тавроване блискучими хрестами.
Гуща натовпу посіла дно Майдану
І на ній гадають пустозвони,
Містейкхолдери, пророки кінця світу...
Серед зелені, і під дощем, й під снігом
Йду і йду, і все нема кінця.
Може, врешті-решт кого зустріну
Та навушники зніму гостинно
Для розмов про сенс життя чи залицянь.
