Зловити б отак, зловити б це літо за хвіст,
Як ловлять за хвіст яскравих повітряних зміїв.
Та зменшився день – давно перехилена вісь,
Бо вдосталь нам час цього літа відміряв, відміряв.
Зловити б його, це літо, як ловлять комиш:
Повільно пливе під кладкою він течією.
Тоді б не благала вода: «Листочок облиш,
І доти я буду, як літо, твоєю, твоєю».
Зловити б його і пити, як довгий ковток,
На ровері вверх - і цяткою десь у Карпати,
Ще поки тепло -на Східницю шлях не розмок,
Та поки іще не біліють вершини кирпаті.
І знов, як дитя, мене розбирають жалі,
Чомусь дотепер прощатись по-людськи не вмію,
Бо ж літо чиєсь збирають собі журавлі,
Моє ж відлітає з яскравим повітряним змієм.
