Зітруся на піщинку, на порох -
на порох-прах
своїми вчинками, працею, думками,
зітруся під жорнами долі, віку, ери,
під жорнами невмолимого закону Космосу:
всяка бо фізична маса підлягає йому,
навіть характер з його вродженою генетичною інформацією
(а це предиспозиція інтелектуальних здатностей,
первинних чи вторинних інстиктивних реакцій -
і так далі, і так далі - най вчені собі ламають голову
та пояснюють усілякі такі природні явища) -
знаю ж бо лише одне:
Я - людина, з роду ссавців, словом, матерія.
Та все ж, моя біологічна та духовна екзистенція -
це частина Всемогутньої Природи,
тож природньо буду й себе вести - себто жити.
Бо саме за законами Природи
настало моє народження,
так само прийде і смерть -
як невідворотність,
як один із найосновніших законів Буття.
І тому я знаю, сповна усвідомлюю, що -
зараз я живу і хочу жити надалі,
та одного дня просто помру -
перестану існувати -
принаймні,
у теперішній фізичній оболонці..
Бо, як на мене, Природа
(наша Матір, Наш Отець -
Наш Творець - БОГ- Автор - Креатор Всесвіту) -
все-таки мудріша за матерію -
її енергія постійно переливається у щось інше -
наче перпетуум мобіле -
себто підтверджує теорію про безсмертя,
про перетікання/флюїдність форм,
про закон Збереження..
Тож тоді, як виходить, і я -
звичайна порошина -
звичайний
і заодно надзвичайний
прадавній зірковий і земний прах -
збережу свою енергію -
злечу і згорю, як зоря,
та передам якщо не гени біологічним шляхом,
то хоча би думки - так,
як після кожної живої істоти чи комети
щось та й залишається - якщо вже не пляма,
не пам´ять,
то хоча би атом чи то найменша наночастиночка -
і так -
все
далі-далі-далі..
----------------------------
ПС: (!!! І жодна ідеологія -
най то буде віра в матеріалізм
чи то неомарксизм-глобальний-гендер-мультикультyралізм тощо -
мене не відхилить від переконання,
що Божі жорна мелють повільно, проте невмолимо).
