З того боку мовчання – хрести
Й заштриховані спокоєм кола.
Там минуле з майбутнім – на ти,
І хитка порожнеча довкола.
Там чиєюсь рукою в зеніт
Вбиті цвяхами літери птахів,
Що ввижаються звідти мені
В олов’яні рядки епітафій.
Там напруга, як рвана струна,
Розпрямилась в посріблену тишу,
А моя нагорода-вина
На долонях рядки свої пише.
Й там – остання з можливих надій
Зачекалась в моєму полоні
На ймовірність, що ще при житті
Я відмию від літер долоні.
Стану чистим, як вранішній сніг,
На якім не топталися люди,
Щоб прийшло й притулилось до ніг
Цуценятком дитинство забуте...
10.11.2005
***
М.Фішбейну
Коли холодні янголи зими
Піднімуть в небо довгі срібні труби,
Й поллється сум-мелодія, а ми
Уявим, як примерзли їхні губи;
Коли Земля зупиниться в пітьмі –
Ділити всім живим грудневі зорі,
Й поділить, і залишиться в умі
Той залишок, в якому ми – прозорі;
Коли Господь прихилиться чолом,
Щоб подивитись людові у очі,
І вклякнуть люди: „Господи... Шолом!”
Й Господь перехреститися захоче;
Тоді і я, і друг мій – ще не мрець,
За стільки слів не схибивши ні разу,
Через поля і гори – навпростець,
Дійдемо у пітьмі до Фішбейнstrasse,
Й три пари рук розкинемо в хресті,
Як і тоді, коли була причина,
Бо на коли – ми маємо – тоді,
А на причину – рима – Батьківщина,
Й тоді Господь від праведних щедрот
Запалить день на самім сході суші
І усміхнеться з зоряних широт,
Й земля здригнеться й далі колом рушить...
6.11.2005
Д Я К А
Дякую, Боже, за долю мою,
Що розливається, наче в Раю:
Нi берегiв, нi початку з кiнцем,
Нi ворогiв з чоловiчим лицем.
Дякую, Боже, за друзiв моїх,
За повсякденну злопам’ятність їх,
I за усмiшку, що кiлька жiнок
Разом сплетуть на могилу вiнок.
Дякую, Боже, за рiдних батькiв,
Що налiчили немало рокiв,
За заклопотану милу сестру
I за знання, що нiколи не вмру.
Дякую, Боже, за пташку в руцi
I за вiдверту сльозу на лицi,
Й за божевiлля окремих ночей,
Що заримованим горлом тече.
Дякую, Боже, за вiршi мої,
Що розлетiлись в далекi краї,
Де їх запоєм читають i вчать,
Але до ночi про мене мовчать.
Дякую, Боже, за все на землi:
Що не лiтав, не водив кораблi,
Й що не стрiляв у людей на вiйнi,
I не хотiлося цього менi.
Дякую, Боже, за те, що я – є,
I за розмiрене щастя моє,
I за кохану, що любить мене,
I за надiю, що все це – мине.
