Ти будеш у мені завжди:
у підсвідомості
і разом з кров’ю
бігтимеш венами.
Ти корені пустив
десь у глибинах
цих загадкових очей
і дивишся з них
гобеленами.
Не злорадствуєш –
просто мовчиш,
мене розпинаючи
цею безжальною
тишею.
Хоч вириватиму,
гнатиму, буду
прощати й прощення просить –
ти мене не залишиш.
