Під час дощу закохані зближаються;
Ці цяточки згори цілують вас і знають це.
І крапотять краплинки заклопотано:
Закохані де? Де, де-де закохані?
І падають дощинки нам на вії,
І закривають очі, як снодійне.
Змиваючи буденність нам на лицях,
Шепочуть: де кохана? Притулися!
Так-так, біжу-біжу, лечу,
Іду-іду, я чую, я вже чу-!..
Та іноді ніякий дощ не може нас наблизити,
І різна в нас погода, час - різницею,
Тож і ходжу як той Мольфар по горах висохлих,
І кличу дощ, і закликаю дощик випасти:
