Здається сто років я тут не була.
Травой заростає сторінка моя.
Всі друзі забули і всі вороги.
Час лине невпинно, ростуть лиш борги.
.
Борги перед власним бажанням творити,
Бажанням розтанути в творі й любити.
Та я не зламалась, а просто заснула
І крила натхнення надовго забула.
.
Але пробудитися від мари хочу
Та знов я до хмар у вісні полечу.
Папір я у руку тихенько беру
І більше не зраджу мрію свою.
