це не жито шумить це шепоче дорога про літо
про орла що ширяє у небі полівку що спить
тільки літа ще мить – з ночі з осами кухоль пролито
і висвистує стрілами перша стерня з-під копит
це не пізня гроза це пшеничного велета сльози
що сидів край дороги і сіяв пилюку зі жмень
поки враз небеса не упали камінням із воза
і в сухому листку не заскімлив лисицею день
