Цей терикон- загроза повсякчас
З очима чорними непереможних дотів,
І не одну покласти можна роту,
Якщо накажуть штурмом брати вас,
Ті доти.
А степ немов справля медовий спас...
І рій бджолиний сповнений роботи...
І так об берці м"яко треться котик...
І ти в житті іще не накохавсь...
Ну що ти...
Гніздечка будували навесні
У очереті пари фазанів...
Не підійдеш. Недоторканні.
-Міни!..
І в"яже смак полином гіркота.
І терикон загрозливо постав,
Немов рубіж останній
України...
***примітка. В цьому вірші мені закидали зміну ритму. Підтверджую, так, зміна ритміки мною введена навмисне для образності зміни думок. Я так робив і у деяких своїх творах великої форми. Я експериментую.***
