Напливають осінні мотиви,
як звуки перону...
Догоратимуть квіти
нервово, нестримно,
шалено.
Горобина дозріє
холодною цнотою в гронах.
Що залишиться нам?
Кровообіг повільний по венах.
Погортай календар –
насолоджуйся влітку ночами.
Розливається млосно тепло,
ніби гуща від кави.
Передсердя штовхне
потаємні бажання і чари
до твоїх берегів –
легковаж! –
дозволяє лукавий.
Це не літо, - а розпач!
Минає. Минає. Минає...
І не втримати часу –
карбує сліди на обличчі…
Припадаю в обіймах до тебе,
як листя багряне,
через осінь пройшовши,
тремтить біля гілочки
в січні.
