1.
Марто Маріє в’юнкими сходами Спарти
Спустись униз у Першу Залу Слави
Ніщо сіре не є аж таке мені близьке
Як очі твої як тіні твоїх зморшок
Коли дивуєшся чи терпиш
Маріє Марто
Марта Марія вагається прокручуючи пообідні сни
П’є ванільну каву і плаче від платівок Маккартні
Вона хоч і свідома привидів недоліків та майбутніх ворогів
Вельми роззброююче всміхається і її анітрохи не поменшає
...
Нев’януча лілея цнотою на стегні гарячім пахне
2.
Триста троянд на плащах трьохста молодих спартанців
Триста відданих списів та душ гнівом святим запалені
...
Заради вічності
Себе
На вістря
3.
Марто Маріє
Ніколи не заздри мені
Якщо втікатимеш від правди
Болю
Чи не тіло більше знає
На відміну від слів втиснутих
Під кальку копій
Моя благодатна і нікчемна
Самотність
Доста не насититься
Тобою
Імперія моя у ешафотах і каруселях
У шовковистій хамелеоновій тозі
Доглядає спокій
Віжки моїх непідробних коней
Напружені цілодобово
Й скроні
Зірки – розбите дзеркало
Ефект опівнічної розмитості
Сумнівні силуети за стіною
Стакан адреналіну із сиропом
І ти тут на мою історію ордою
...
Марто Маріє
Спарта і її кровоточиві фрукти
Звільнять нас від
Волі
