Тримай мене, Боже,
бо я, здається, втоплюся -
у сні і наяву
завше бачу чиїсь (Твої?) очі -
переслідують мене
то безмежним синім океаном,
то чорним бездонним Космосом,
то вогненними Геєнами -
тримай мене, Боже,
бо вже, здається, падаю -
не мрійнолетним Ікаром,
а звичайним поламаним дроном,
що не встиг долетіти
до свого господаря..
О, так, механіка -
механіка астро-годинника,
чи то навпаки -
органіка -
біо-органіка тіла та душі -
безрозмірного, неосяжного,
ірраціонального Всесвіту..
Тож чия/яка ідея
буде переможною? -
раціо чи ірраціо,
логіка чи алогіка,
чіткий ритм-алгоритм
чи хаос вільного тяжіння-падіння?
Боже мій, я, здається,
справді тону -
себто йду по спіралі -
лише от не знаю:
злітаю сірим попелом вниз,
чи білим пір´ям уверх..
