ще рожеві світанки малиноводзвонові
на церков куполи посідали спочить
щоб тубільців розважить молитвами оними
та прибульці пливуть їх вітрил не спинить
молитовним благанням відомого імені
бо вже прокляті чути совині пісні
бо в корови вже кров витікає із вимені
і не пить молока ні тобі ні мені
бо розірвано ніч від старців кожушиною
аж до судного дня покриваючу світ
без упину палаючі кидаєм шини ми
і читаєм осмислено твій заповіт
а тебе ми робили прокрустовим ідолом
і поверх покривали сувоями лжі
все відкрилося час коректурою видалить
всю облуду бо ми стоїмо на межі
та світанки рожеві змінились загравами
що кривавим потоком заповнили світ
випав жереб зіграти за істини правилом
у якому основою твій заповіт
