|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51558
|
| Рецензій: |
96010
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 44739, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.226.226.158') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Михайло Нечитайло, 05-07-2017
|
Чередою, чередою дні,
Тільки сумно в череді мені,
Бо за тою чередою тьма
Днів, де я один, а ти - сама.
Чом у вирій відлетіла мить,
Де душа так затишно щемить,
Де так близько очі від очей,
Окрім нас, нема між них людей.
Чом погасли, як вулкан, слова,
В німоті схилилась голова,
Осокою серце між боліт,
Шелестить, неначе вимер, світ.
Навіть сонце, в’яле і бліде,
За туманом перемерзле йде,
Бо без тебе, сонечко, зима,
Що те сонце, як тебе - нема.
Що те сонце, адже зірка – ти,
І до тебе всі мої мости,
За якими гріюсь, як в раю,
І, як в пеклі, в той же час горю.
Ти, як сонце, тільки ти чужа,
Бо між нами по життю межа,
Йти за неї – непростимий гріх,
Від людей, від Бога, від усіх.
Йти за неї – це орати світ,
Чорноземом пригортати квіт,
Йти за неї – це собі війна,
Де прожите трощить сатана.
До ікони голову схилю,
Мати Божа, я тебе молю,
Забери цей гріх, розвій, змети,
Очі звів, а на іконі – ти.
|
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
|
