|
|
| Авторів: |
2685
|
| Творів: |
51003
|
| Рецензій: |
95748
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 447, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.131.110.169') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Гаврюша Обізяна, 07-11-2005
|
Навіщо вдягати цей колір алое?
Навіщо тікати від сонячних фарб?
Ти чуєш - нас двоє, ти бачи - нас двоє!
На спраглих вустах залишився нектар.
Убити кохання. Так легко, без жалю.
Заснути самотньо – і вітер в вікно.
І пристрастна сила, жага та бажання
Лишаться на плівках німого кіно.
Навіщо вдягаєш цей колір алое?
Береш у кімнаті парфум – і «адью»!
Листи на прощання, півсотні історій
Завжди починалися словом «люблю».
Убити кохання: без жалю, з усмішкою,
У серце ножем гостротою із слів.
А потім – кохатись в холодному ліжку
Із тим, хто приходить лише уві сні.
Чому не до раю душа моя лине?
Чом згадує пекло твоїх божевіль?
З тобою ми разом кохання убили,
З тобою його повернути могли.
Так зимно без тебе – замерзли долоні –.
Блакитнії очі давно вже не тут.
Пече мої руки – в них входить алое.
Алое не зможе кохання вернуть.
написано в жовтні 2005 р. у співавторстві з моєю Музою...
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
