Від вокзалу галопом на берег
Кінь летить між трамвайних колій,
І оголений вітром вершник
Поспішає кохатися з морем.
Сонце сходить на тисячу сходів,
Де причісує німбом обрій.
Над коктейлем з піску та плоті
Сміх і плескіт замішані в хорі.
Флот скучає в колисках причалів.
Всі обличчя, як вишні, стиглі.
Ніч прощання з солоними чарами
Ніжно тріплють зелені хвилі.
Сниться втішеному гостю
Просто місто людського росту.
