В нашій хаті дати лад нині дуже важко,
бо ворушить все підряд диво-барабашка.
І ніхто його ще не бачив ні хвилини,
надто вже воно дрібне, жваве, неупинне!
Ні, у мене це не глюк, не хвороба вухів:
кожень день я чую грюк від ритмічних рухів!
І спочатку я хапавсь десь побіля серця,
тільки потім здогадавсь: та воно ж їбеться!
Чайник, горнятко, герань, бульба, помідори –
все об’єктами злягань стало у потвори!
Ця незрима хуєта підло та підступно
навіть трахнула кота. Хто тоді наступний?
Запис №2
Я боюсь. Я сам не свій. Я не сплю вже місяць.
А воно по хаті всій місить, місить, місить!
Я змарнів. Не їм, не п’ю. Дупу прикриваю.
Я його колись уб’ю. Тільки як – не знаю!
Запис №3
А сьогодні їбунець покохав розетку,
і настав йому кінець. Він тепер – котлетка!
