Вітчизна наша вже згора в руїні,
Вже гетьманського племені нема.
Нема рятунку неньці-Україні,
Віднині проти всіх вона-сама.
А пам'ятаєш,сину,воювали?
За свою волю,за своє життя.
І голову із катом поряд клали
За тебе,сину.І за майбуття.
Вже твої предки не лежать в могилі,
Їх по Вкраїні серце рознесло.
Вже ті,хто був при могуті і силі,
З небес горюють...А колись було!
За тебе,любий сину,воювали!
Твоє життя-священне на віки!
Й за твою волю,сину мій,повстали
В кандалах рабства і діди,й батьки!
Повстань же,сину!Чуєш-бо,козаче?!
Вкраїна знов страждає в боротьбі!
Ти чуєш,хлопче?То ж-бо ненька плаче!
І врятувати її дано лиш тобі!
В тобі є сила чистої відваги,
Не забувай-ти син своїх батьків!
Тож підіймай в душі і в битві стяги,
Рятуй цей світ від лютих ворогів!
Ти пам'ятаєш,сину,воювали?!
Гетьманська кров-твоя свята вода!
І стань стіною,щоб,нарешті,знали,
Яка Вкраїна мужня та тверда!
Старайся,сину... і з любов'ю гляне
З небес на твою голову Богдан.
І засміється , і з ним поряд стане
Козак Сірко, легенда-отаман.
Тож я прошу,щоб предки шанували-
Звільни країну від жорстоких бід.
А пам'ятаєш,сину,воювали?
Й героями пішли у інший світ...
