Шляхами долі – що змінилось?
Що відлунало, віджилось?
У душу здалека дивилась…
Тепер… єднання розплелось.
У небі райдуга зависла,
Та не торкається води.
А тихе плесо вже не чисте.
Там ряски бурої сліди.
Вряди-годи латаття біле,
Неначе янгола крило…
Озерце дике вже не миле,
Сумують човен, і весло.
В негоду, і в погоду я́сну
Вже інший берег заклика.
Там течія збиває ряску,
Верба схиляється гінка,
Ховаючи прим’яті трави.
Шепоче в косах вітерець…
І Мавки чути сміх ласкавий
Крізь стук поєднаних сердець…
ID: 573167
