********
Пий вино, моя діво бентежачих снів!
Ти сьогодні грайливо належиш мені,
Розіп"ята на ложе, немов на хресті...
Ми неначе удвох пропливаємо Стікс…
Серго Сокольник
***
НАВІЯНО...
Від кохання глибин не рятує вино.
Ми злітаєм на хвилях, пірнаєм на дно.
Пристрасть рушить бар’єри усіх заборон.
Тож цілуй, доки плату не візьме Харон
В царство темряви, звідки нема вороття,
Перевезти у спогади наше злиття…
О, і там ти не будеш байдужим мені!
Тож віддайся до дна, найсолодше – на дні,
Чи злітає кохання ізнов до зірок?
Чи то заздрість людська уже зводить курок,
Чи Харонові губи, байдуже-німі,
Вирок «винна» безмовно гукають в пітьмі?
Усміхаюся я цим химерним думкам.
Шал кохання підвладний лиш справжнім жінкам,
Обніми, всі вагання руками зітри
Терпкі краплі на тілі губами збери…
