Цей квітень за вікном...палата у лікарні.
Тополя розлилася на ситці веснянім.
Розложисте гілля аж тягнеться в захмарні,
у дивовижні далі божественних ланів.
Небесний простір їй дарує сонця злото,
бруньками обважніла, розродиться от-от,
з тополею беру і я свої висоти:
о, скільки ж пережито і доброго, й негод!
Переплелись гілки в прекраснім візерунку,
і крона кучерява— хоч вітрові голуб!
Тополя із вікна для мене, як чарунка
тонких асоціацій, в яких немає згуб.
Свій погляд проведи на дах, що голубіє:
стара архітектура терас, балконів, лиштв...
на те, що бережем і зберегти не вмієм,
а те, що уявляєш, — хоч в пам`яті залиш.
