Люд шурхотить словами,
як банкнотами зелені.
Впевнені всі і гострі,
що називається, - кремені.
їм зрозуміти важко -
я з тобою зрослася.
Глянь їм лукаво в очі,
плюнь на них і розслабся.
В тебе бувають запої -
в мене тоді похмілля.
Я посміхаюсь – ти
в груди вганяєш кілля.
Знаю тебе, як азбуку.
Бачу тебе у дзеркалі.
Ти нагрішити можеш -
буду лиш я у пеклі.
Ти – дурнувата вигадка.
Я – твоя тінь і світло.
Ти забираєш в мене
кисень, питво і їдло.
Буває мені спокуса -
я ладна тебе зректися.
Мабуть, ми невіддільні -
вертаєшся, наче птиця.
