дощ по коліно і сьоме поліно
носить під серцем земля України
хлопчика з іменем роду – Марко
серце товчеться в порожнім ковчезі
дзвонить склотарою голуб у черзі
вурдиться в ріках чуже молоко
згливілій гілці оливній нерада
знову пустилася берега правда
душі рівняє на звалищі мін
як не крути не подітися звідси
зі срібняками в дірявій калитці
де верховодить вселенський амінь
сім жниварів на семи урожаях —
швидко загадуй чого лиш бажаєш
з миру по нитці в три шкури здерем
чим ярмаркуєте дядечку Ма́рку?
чи сторгувалися прадіде Ма́рку?
як там на ярмарку хлопчику Ма́рку
скільки возитимеш воду на карку
скільки клячатимеш під вівтарем?
