Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2501
Творів: 45168
Рецензій: 88343

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія верлібр

Накликання гостей

© Шон Маклех, 03-04-2017
        «І сивий пастор кличе буревій.
          І блискавки які мені сплітає нині пряха?
          І в очі зазира мені життя, але задкує геть – від страху.»        
                                                                            (Еміль Верхарн)

Падолист сивим пастором
Накликає гостей
                       в хату сновид-людей:
Накликає біду –
                       чорновбрану вдову,
Заходи-живи
                       в синьому домі з трави.

Падолист пастухом,
                       а з ним дочка-пітьма
Блукають з кудлатим псом –
                       чорним, як смерть сама,
Кличуть нових гостей
                       у хижу приблуд-людей:
Накликають  війну –
                       вбрану в червоне вдову:
Заходь, вдово –
                       будь як вдома,
У пивниці вино –
                        черлене й солодке воно:
Лий, розливай
                        міри не знай,
Люди ж бо за хмелем червоним
                                                 скучили,
У хаті своїй кубло гадюк
                                                   сплели –
Гадюк ненависті.

Падолист жовтоволосим теслею
Накликає гостей
                        у житло божевільних людей –
Хворих на голову:
Накликає стару
                        моровицю-чуму:
Давно не заходила
                        на гостину до нас, пані щурів,
Пані майстрів-трунарів
                         та рискалів
                                         і копачів – саме тих,
Які риють могили.

Падолист-жебрак
                         на жарти мастак,
Відкриває двері
                         свята всіх мертвих.

Падолист-дроворуб
                         майструє ясла
Для того вола
                         на якому приїде Відчай,
Що зоре поля
                    і засіє зубами змія.

Падолист-каламар накликає гостей
                                      у село навіжених людей,
Кличе смерть саму,
                        що збирає в суму
Тварі по парі
                         (наче Ной у кошарі
                                                  Ковчегу).
Кличе-кричить падолист-каламар:
                         «Прийди, ледащо старе,
Жати жниво своє –
                           пшеницю людську
Бо вже час,
                  бо вже хтось із нас
                                                  мусить».

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Артур Сіренко, 05-04-2017

Важко читати

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Починаючи з цитати, 03-04-2017
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.7341780662537 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Анжела Дакворт «Крок за кроком». Чому талант не тотожний успіхові?
Генії — перша асоціація з людьми, які стали успішними завдяки своєму таланту. «Крок за кроком» доводить, …
«Денний звук»: реально про нереальне
Пам’ятаєте клубок ниток із бабусиного кошика, що так і просить його розплутати? Цей клубок нагадує мандрівку …
Лі Бардуґо «Королівство шахраїв»: продовження історії про благородних злодіїв
Після виходу «Шістки воронів» — першої книги дилогії «Кеттердам» — стало зрозуміло, що читачам варто …
Що «Занепад влади» означає для нас і влади?
Ми звикли вважати владу і систему чимось ворожим людині. У цьому нас переконують історичні факти, твори …