Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2471
Творів: 44371
Рецензій: 86709

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Вірш

Як день пощезнув — біла органза...

© Надія Позняк, 03-04-2017
***
Як день пощезнув  — біла органза,  —
глухе безсоння  повнить альвеоли,
аж в серці біль, то замира, то коле  —
спустошення в душі, аби хто знав!
І тиша ніби дивиться пістолем,
і вже стріляє — котиться сльоза.

І вже стріляє, котиться сльоза,
і ніч стоїть і не планує втечі.
Живи собі:  життю не заперечиш.
Залізне серце має адресат,
що світ придумав. Чи не  словом  “кречет”
буття означиш, от якби  пізнав
ціну його,  а саме серцевину?..
Але не я, бо я  сльозою гину.
Радій життю, як матері та сину!
Радій життю, повір, я тільки  —  “за”.  

кінець березня 2017р.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

Спасибі

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Щєпкін Сергій, 03-04-2017

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Васьок, 03-04-2017
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.2637779712677 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

«Нічний цирк» Ерін Морґенштерн — книга-квиток до країни магії
Є книги, які потрібно читати. А є ті, котрі потрібно «дивитися». Вони мимовільно переростають в нашій …
Книга для тих, хто прагне переважати
Книга «Перевага. У чому сила корпоративної культури» — це нон-фікшн для директорів, власників бізнесу …
«Звичайні незвичайні священики»: віра, що нас єднає
Лагідна зима. Не та, що вдовицею виє в щілинах і кидає кусні мокрого снігу в шибки. А тиха, світла і м’яка, …
Джон Ґрішем «Фірма»: інтелект одного проти могутності сотень
У молодому віці кожному хочеться усього й відразу. З роками людина розуміє, що так не буває, але до цього …