Молюсь журюся де є наше небо‚
На якому зорі розсілись весною
У садах Надсяння в час перед війною
Глянь сльозяться очі бо плакати треба
Молюся як тато бабуся і дідо
Як мама з сестрами десь біля каплички
Чую молитвою промовляє річка,
Що спішить до Сяну улюцькім Бескидом
Молюся тихенько за рік сорок сьомий
За спалений Улюч і за Борівницю
За тих, що стріляли до людей як в птиці
За жертви Волині але й Павлокоми
Молюся і прошу о молитву брата
Який в землю предків приніс гіркий злочин
Бо якщо ти, брате, молитись не хочеш
То як відсвяткуєш Великодні свята…
0909.03.2017р.
рік 1947, то рік, в якому операцією "Вісла" було злочинно викинуто нас з рідних земель...
Улюч - село моє рідне, яке у 1946 році спалило польське військо за його українськість
Борівниця - село сусіднє з Улючем. Польське село. Його селяни нападали на українські села, грабували і палил. У відповідь наші партизани з УПА спалили Борівницю.
Павлокома українське село, в якому поляки вимордували біля чотирох сотень українців. В тому жінок і дітей.
