в кінці тунелю – сонце і весна
і кров з легень жене в кінець тунелю
де птиць тріпоче в небі пелена
де сіється зелений дощ руна
поміж тонких галузочок морелі
я бачила там сів на гілку час
і звив гніздо і прощена зозуля
сховала писанку у ньому про запас
щоб вихор свастя в оці не погас
коли його нараз осліплять кулі
прийшла пора щоб пам’ять як бджола
збирала мед пожадливо у схрони
аби воскресла з вулика тепла
надія на добро нехай мала
нехай важка як паморозь на скронях
