***
Не плач, не витікай даремно, душе,
слізьми: відомо, що Москва не вірить...
І де ж твоя, для тебе тільки, суша?
Вготована, і ким, для тебе прірва?
І не врятує навіть огорожа:
коти свій камінь — зводь її довіку.
Від світу не втекти: не допоможе.
Мовчи і задихайся аж до крику.
Погоджуйся, що річку не прискориш
і не спинити час, як бистрі води...
Моя душа ні фальші, ні покори
не терпить в стані власної свободи.
березень 2017р.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design