Був у лікаря Михайло.
Той дивився довго.
Потім каже: - Шансів мало.
Певно, п’єш, небого.
- Що ви, лікарю, нівроку.
Кажу чесно, сміло.
Кинув пити більше року.
Що мені те «пійло»!
Трохи спортом став займатись.
Біг легенький зранку.
Тільки вийду - но із хати,
Роблю сам зарядку.
- Певно, палиш ти добряче?
Як легені, тіло?
- Що ви, шеф, смієтесь наче.
Кинув я це діло.
- А «наліво» ходиш часто?
Гарні ж є кубіти.
Що ви? Часу ж небагато.
В мене жінка, діти.
Як? Нема шкідливих звичок?
Лікар став зітхати.
- Є одна. Та невеличка.
Люблю прибрехати.
