Що далі?
Отримала я подарунок -
радію і плачу -
бо
то жаданий
і водночас
турботний
дар -
ні, це не
Троянський кінь, -
це лише
троянда з Ієрихону -
дивовижна рослина..
згорнена,
суха,
мов ковила,
але ще ні,
незів´яла
pyжа..
Наче
хтось із нас,
хто страждає
в міжчассі
кризою
середніх літ -
так і вона
чекає свого зіркового часу,
свого життєдайного дощу -
аби раптом,
як Ієрихонська труба,
дати сигнал світу -
зазеленіти, розквісти ¨
пробудитися до життя..
Але тепер
вона спить -
згорнута в клубочок -
так
тихо-тихо-спокійно -
наче спляча терористична клітина
(ай! - обмовка - псиxіатр казав не хвилюватися) -
адже все
в нашому житті
раптове
і неспокiйне,
а надто дива.. -
Що, не бувають?
Та хто таке сказав -
і головне -
безпомилково довів?
Троянда з Ієрихону..
Пару крапель
заблукалого дощу
серед пустелі -
і - о, диво! -
розцвіла,
зазеленіла..
..(а хто не вірить,
най купить
кущик-саджанець
і провірить -
треба лише
декілька
крапель -
чистої,
прозорої,
небесної
рідини -
і настане
алхімічна
Трансмутація)..
