Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2476
Творів: 44515
Рецензій: 87057

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Вірш

На хвилях Далі

© Серго Сокольник, 10-03-2017
*вірш- триптих, написаний у співавторстві з поетесами Наталією Баницькою (Гостею) та Іриною Бондар (Лівобережною)

Що  то  за  спогад?  Тепла,  м’яка  напівтінь,
Хвиля  бентежна.  Нерозшифроване  хоку.
Хто  ти,  химеро  з  найтонших  моїх  сновидінь?
Сплав  первородних  бажань  десь  на  відстані  кроку?

Ця  ідеальна  константа  хороших  манер
В  переплетінні  із  реготом  дикого  лісу.
Хочеш  відчути  рельєфи  пустельних  печер,
Запах  вітрів  у  суцвіттях  п’янкого  анісу?

Де  на  гарячих  пісках  розгубились  сліди,
Відгомін  арфи  по  всьому  периметру  раю.
В  глибах  базальту  застигло:  «Благаю,  не  йди!»
В  жерлі  вулкану  палає:  «Зникай!  бо  згоряю…»

На  пустирищах  всамітнена  зграя  ворон.
На  пустирищах  ні  оплесків  вже,  ані  слави.
Бо  вже  давно  відпустив  перевізник  Харон
Майстра,  що  нас  відшукав  і  у  вічність  розплавив.
************
А  ліс  –  підсвічує  сліди,
Що  кинув  ти  –  в  пісках  палати…
Там  листя  зЕлено:  «Не  йди!»
Там  спека  –  опіком  розплати.

В  глибинах  карстових  печер
Очей  озерця  –  дотлівають…
Скажи,  чому  з  усіх  химер
В  мені  найгірші  оживають?

Там  арфи  музика  тонка
У  водах  Нілу  спогад  топить…
Як  шкіра  білого  бика,
Що  звабив  ніжністю  Європу,

Блищить  вгорі  Чумацький  шлях…
Я  тих  коралів  –  не  збираю…
ЦвітУ  –  ромашками  в  полях,
Вогненним  маком  –  догораю…

Мені  услід:  «Куди  ти?  Де?...»
Слова,  приглушені  пісками
Пустельний  демон  відведе
У  тріщини  з  солончаками

Губ,  що  забули  пристрасть  змін,
Що  пересохли  без  торкання…
Пустеля.  Смерть.  Вона  і  Він.
Шматочки  пазлів  від  кохання.
******
Орфей?  Чи  гли-
няний  Колос?
В  бажанні  кволім
В  заміс  піску
Перелилось
Тремтіння  болю,

Ці  нервів  Стру-
ни,  що  Далі
"розмалюлюрив",  
І  пеклотрі-
щини  землі,
Мов  кракелюри,

Пройдуть  спі-
Ралями  Бруно
Крізь  наші  душі.
Ми  кров,  немов
П’янке  вино,
Зберемо  в  мушлю,

З  якої  так
Необере-
жно  мали  вийти,
Щоб  долі  під  
Акорд  баре
Отруту  випить.


© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117031100322

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.0270979404449 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

«14 друзів хунти»: чи
Одна з найпомітніших антологій цього року про війну з Росією — «14 друзів хунти», впорядкована Дмитром …
Пол Бейті «Запроданець». Чорний роман під рожевою обкладинкою
Як воно — жити з усвідомленням власної чорноти? Чому ми досі ділимо людей за кольором шкіри? Запитання, …
«Лютеція» — еротичний роман-містифікація
Вже кілька років поспіль у вересні (до Форуму видавців) Юрій Винничук влаштовує справжнє свято для поціновувачів …
Вікторія Андрусів «Тринадцять жінок Івони»: фатум як спасіння
Свою дванадцяту книгу презентує широкому загалу відома закарпатська письменниця Вікторія Андрусів. «Тринадцять …