місто снів і солодкого часу,
що лишилося поза шляхами,
там, де літо завжди є в запасі,
там, де хмари літають з птахами
і приймають в обійми покою
всіх, хто тільки мету осягає.
там немає даремної трати,
непотрібного в ньому немає.
заплітає у себе повітря,
мовчазним не лишається ліжко.
кольорові стрічки його вітру
йдуть дорогами мирними пішки.
місто знає мої потаємні
смуги й крапки, кути і завіси.
заховатись від нього не можу
і не хочу іти я звідси.
я люблю його палко і тихо,
щоб воно залишалося поруч,
у мені і зі мною кохалось,
від плеча трохи вниз і ліворуч.
розквітає деревами вранці,
грає, плигає в сонці ривками.
приголубило раз і назавжди,
щоб вправляти сь моїми думками.
і я лину щоразу до вулиць,
що провулки ховають в долонях
та ховаються поміж кав'ярень
і пульсують постійно у скронях.
10.04.07р.
