на третю весну виростаєш – дитячі штанці
ніяк не пасують до образу брата по зброї
бо тиснуть думки камуфляжні військового крою
бо серце усупереч тямі кричить і героїть
і коле провина мов свіже тату на руці
на третю весну прокидається в повінь душа
де порохом пахне прооране градом повітря
і рветься на посвіт із горла покута нехитра
і кличе ночами залита червоним палітра
живої землі що випорскує з-під лемеша
