Дикі готи хот доги за рогом жують,
І ллють кетчуп на спраглий асфальт,
І обгортки – їх вітер жене в глухий кут
І розстрілює з криками: „Halt!”
Аня Рибалко
Посідали мерці на готичні дроти,
Пропускали крізь тло потойбічні плітки.
Я гойдаюсь на шворці, мені повні кранти
В телефоні античнім сумували гудки.
Смерть рибачить в човні, люди варять гриби
Хто для лагідних тещ, хто для самоубивць.
У вікні стукотять чорні пащі гробів,
Що тримали в собі душі ранених птиць.
А на стелі дзижчить зсатаніло мухва
Нєфіґ лізти на сіть, вже вона й на мені –
Посинілий язик – це ж ніяк не халва…
Смерть хапає в’юнів і пливе на човні.
08.04.2007
