виснуть хмари шторами вінтажними
день уже до третьої доскнів
як програма напівзавантажена
спогад проступає у вікні
і зникає щоби не помітили
(а його й не видно - звіддаля ж)
вкрив долину офіцерським кітелем
лісу полинялий камуфляж
не дивись отак бо й очі видивиш
і з походу не чекай мене
поміж нами скло
його не видавиш
куля не бере - непробивне
тільки краплі на долоні цятками
ось підвал ходім туди ходім
і шалено лупить стодвадцятками
чи то ворог чи то літній грім
поки не скривавиться не спишеться
ненависне - війни та візки
неймовірне й досі
ніби спиш і це
сон такий -
абсурдний і в'язкий
(с) 28.11.2016
