Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2507
Творів: 45257
Рецензій: 88573

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Вірш

Квітка

© Сергій Двірний, 28-02-2017
Жінка – квітка,
пуп’янок, що, коліно за коліном,
розпукає червоними пелюстками піхви з піхви,
квіткою з квітки, квітками з квіток,
квітучим Деревом життя
посеред насадженого Богом Саду…
примножуючи ясні пелюстки, яро розростається навсібіч,
безугавно розкривається світлу, сонцю, небу,
ніби правічний океан розгортається скибами хвиль,
розпускається хвилями доль, що жадливо прагнуть назовні,
з самих себе воліючи опуки геть цілого світу…
й ніколи – назад, у власне лоно,
у порожнечу найглибшого осердя,
темну й моторошну немов зіниця Бога
у переддень першого дня творіння,
з котрої проростає, підноситься, розкущується, розполонюється
ніби з найдрібнішого гірчичного зерня,
квітучим світом доокола самої себе,
розпашілою гранню буття:
жінка – це райська розкіш…
де з кожної квітки,
неситим оком дрібного сита добра і зла,
пильнує на цвіт горішній Бог,
кличе своїх неприкаяних синів назад до Раю,
у квітуче лоно, яке так безталанно залишили,
горіхами розсіявшись обабіч розпашистого Дерева,
відпали від вічного життя,
немовби й справді образ і подоба порожнечі:
гріхопадіння – це чоловік…
горіхопадіння у темницю власної шкаралупи,
у пітьму зовнішню, де тіснота і скрегіт зубовний,
звідкіля, горопахи, жадають вирватися на волю,
до світла, до неба, до Бога,
вернутися назад у полум'янисту квітку, в її гойне лоно,
аби, пройшовши неопалимим квітом, немов долиною смертної тіні,
залишити гроби своїх ненависних шкаралуп,
раз і назавжди розцвівши на вселенському дереві життя,
де птахи небесні п’ють сузір’я рос…
вічне повернення,
марнота марнот і ловлення вітру,
для кожної половини, котрій знову перепало на горіхи…
половина від половини, половина від половини половини –
буцімто квітка процвітає, навпаки, в саму себе:
вигорає у пуп’янок, очищається від шкаралупи,
порожнявіє серцевиною неначе Бог у квітучому вінку,
розіпнутий на хрещатих пелюстках піхви з піхви:
вже віддав усе чоловіче за пишноту розпуклої квітки,
що ніколи не вертається назад,
здолав смерть горіха осердям заквітчаної смерті…
Кінець світу.
Амінь!




Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Відображення

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© , 02-03-2017
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.89400887489319 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

25 жінок про цінність помилок
Одним з найбільших людських страхів є страх зробити помилку. Суспільство насаджує нам стереотип, що …
Біг і рух до безмежних можливостей
«Ви перестаєте бігати не тому, що ви старієте. Ви старієте, тому що перестаєте бігати» Коли о 6 ранку …
«Економіка бунтівників»: уроки креативності від піратів, хакерів та бандитів
Персонажів, про яких ви прочитаєте в цій книжці, можна знайти на піратських суднах, у бандах та групах …
Який чудесний світ підземний
Відомо, письменники зазвичай діляться на два види: аудіали і візували. Аудіали беруть словом, про таких …