Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51553
Рецензій: 96005

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 44181, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.116.37.61')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Поезія Вірш

Квітка

© Сергій Двірний, 28-02-2017
Жінка – квітка,
пуп’янок, що, коліно за коліном,
розпукає червоними пелюстками піхви з піхви,
квіткою з квітки, квітками з квіток,
квітучим Деревом життя
посеред насадженого Богом Саду…
примножуючи ясні пелюстки, яро розростається навсібіч,
безугавно розкривається світлу, сонцю, небу,
ніби правічний океан розгортається скибами хвиль,
розпускається хвилями доль, що жадливо прагнуть назовні,
з самих себе воліючи опуки геть цілого світу…
й ніколи – назад, у власне лоно,
у порожнечу найглибшого осердя,
темну й моторошну немов зіниця Бога
у переддень першого дня творіння,
з котрої проростає, підноситься, розкущується, розполонюється
ніби з найдрібнішого гірчичного зерня,
квітучим світом доокола самої себе,
розпашілою гранню буття:
жінка – це райська розкіш…
де з кожної квітки,
неситим оком дрібного сита добра і зла,
пильнує на цвіт горішній Бог,
кличе своїх неприкаяних синів назад до Раю,
у квітуче лоно, яке так безталанно залишили,
горіхами розсіявшись обабіч розпашистого Дерева,
відпали від вічного життя,
немовби й справді образ і подоба порожнечі:
гріхопадіння – це чоловік…
горіхопадіння у темницю власної шкаралупи,
у пітьму зовнішню, де тіснота і скрегіт зубовний,
звідкіля, горопахи, жадають вирватися на волю,
до світла, до неба, до Бога,
вернутися назад у полум'янисту квітку, в її гойне лоно,
аби, пройшовши неопалимим квітом, немов долиною смертної тіні,
залишити гроби своїх ненависних шкаралуп,
раз і назавжди розцвівши на вселенському дереві життя,
де птахи небесні п’ють сузір’я рос…
вічне повернення,
марнота марнот і ловлення вітру,
для кожної половини, котрій знову перепало на горіхи…
половина від половини, половина від половини половини –
буцімто квітка процвітає, навпаки, в саму себе:
вигорає у пуп’янок, очищається від шкаралупи,
порожнявіє серцевиною неначе Бог у квітучому вінку,
розіпнутий на хрещатих пелюстках піхви з піхви:
вже віддав усе чоловіче за пишноту розпуклої квітки,
що ніколи не вертається назад,
здолав смерть горіха осердям заквітчаної смерті…
Кінець світу. Слотика казино является популярным местом для азартной игры в Интернете. Вы можете испытать азарт, почувствуя риск и испытывая наслаждения от игры на деньги и бездепозитные бонусы.
Амінь!




Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Відображення

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© , 02-03-2017
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.043735027313232 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати