дим із чумів звивається кільцями високо-високо
розчиняється в хмарах як щастя - було і нема
і тремтить береста під ножем до надривного виску
а навколо ліси
колима колима колима
не виходить печаль із мого одинокого дому
а навколо птахи і кохання пісні молоді
якби ти не признався - то й я б не сказала нікому
то навіщо ж тоді по воді по воді по воді
сповиває туман мою душу повільно і туго
як дитя-сироту
і в колиску вузеньку кладе
я затуплюю лезо об темну безвихідну тугу
бо не стріну тебе вже ніде вже ніде вже ніде
ось стріла ще стріла
в моїм племені люди як стріли
ось іще дві стріли й дві маленькі - то замість дітей
і суцільна стіна щоб ділити на чорне і біле
весь непізнаний світ -
єнісей єнісей єнісей
ця дружина з народу твого - вона певно красива
в неї пишна спідниця і довга по пояс коса
це до тебе звивається кільцями дим світло-сивий
та від тебе летить - в небеса в небеса в небеса
і так соромно часом що бачу під нашим порогом
то підстрелену качку то квіти скупі тундрові
він чекає мене а мені вже не треба нічого
в мене темна вода - у крові у крові у крові
що ж годуйте дітей і хай буде у домі достаток
обіцяю в мовчанні суворім склепити вуста
так прожити життя
і ніколи не вчити дівчаток
як вбирає сльозу береста береста береста
#відкритийкосмос
(с) 01.02.2017
