***
сонце проміння за хмару ховає…
від світу… від мене…
туга – печаль душеньку сповиває…
похмура… студена…
я заблукала в думок павутинні…
густому… чужому…
вже не згадаю, яке небо – синє…
крапки скрізь… не коми…
я не проводила ключ журавлиний
в дорогу далеку…
не загадала, щоб з бусла-дитини
вернувся лелека…
у розмаїтому небі щоб стріти
в годину погожу…
жити – любити…
любити – і жити…
я зможу…
Я – МОЖУ!
