|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51558
|
| Рецензій: |
96010
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 4413, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.144.47.115') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Антиутопія
|
|
|
| © Тарас В'єнц, 10-04-2007
|
Землякам присвячується
Ріка ПОвільно несла води -
Дзвінкий кришталь.
Але скінчився вік свободи.
Прийшла печаль.
На берегах ПОвстало місто
Й усім назло
Щороку, мов дріжджове тісто,
Воно росло.
Ріка ПОтрохи обміліла -
не дивина.
Водиці кожному кортіло -
Дістались дна.
Натомість покидьки смердючі
скидали їй.
Сміття й помиї - діти сучі.
Не річка – гній.
А щоб носи не затуляти -
смердить ж бо як -
Ріку придумав поховати
Якийсь мудрак.
- Але ж народу треба воду ?
- Це не біда !
Із ближніх сіл трубопроводом
Піде вода !
Біс! Слава ! ВІват ! НЄхай жиє
Наш мудрагель.
Вже сто хлопів канали риє
Й мостять тунель.
Над річкою – проспект зелений
для дефіляд,
Театр, кав'ярні, панство, клени,
А знизу – ад.
Ріка ПОмститися жадає
За свій полон.
Ріка ПОчварами лякає
й гризе бетон.
І час прийде - ріка ПОвстане
З тісних кайдан.
Ковтне проспект й лайном поганим
Заллє майдан.
Зруйнує мури. Камяниці
Замулить вщерть.
Залишить знаки на дзвіницях
І піде геть.
На чисті плеса тихі води
ВернЕ сама.
На лоно матінки Природи,
Де нас нема...
***
серпень 2004
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
