|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51619
|
| Рецензій: |
96041
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 44074, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.225.95.87') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Михайло Нечитайло, 15-02-2017
|
Закружляю з самотиною в танку,
Як гітару, взявши доленьку гірку,
Закружляю я на пару із дощем,
Хай змиває із душі солоний щем.
Закружляю я із сміхом на вустах,
Щоб недолю поклював співочий птах,
Закружляю без росинки, без сльози,
Щоб не гнутись, мов душа моя з лози.
Я посію між людей густий туман,
Ніби щастя маю цілий океан,
Я посію стигле зерно до зорі,
Щоб не ссали кров тривоги комарі.
Доторкнуся я тихесенько до мрій,
Ти ж бо, вітре, по руці моїй повій,
Доторкнуся, як до цих пір ще не зміг,
Щоб злетіли, а не падали до ніг.
Я розкрию душу, наче два крила,
Щоби доля в ній хоч трохи пожила,
Я розкрию душу, випущу в політ,
Тільки й доля також випурхне у світ.
Я загляну в кожен закуток світів,
Погукаю тую долю, що хотів,
Я загляну їй ув очі, усміхнусь,
Знати б тільки, чи в ті очі подивлюсь.
Закружляю з самотиною в танку,
Раптом долю оберу знов не таку,
Закружляю, як разів зі сто кружляв,
Кожен раз я, щойно долю обирав.
|
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
|
