Лиш у людей народжується з тілом і душа
як, незахищена для злого лицемірства, ціль.
Та з бігом часу ці болючі шрами і рубці
ні злом ні помстою у добрих душах не грішать.
Отак і я. Ховав десь у глибинах відчуття
зневаги сіль та нерозумне слово задарма.
Хоч кровоточила душа, зім'ята та німа
і голос гіркоти в серЕдині без слів кричав.
Я народився між людей і був одним із них.
У марноті марнот і нерозважній метушні
когось і я поранити байдужістю зумів
у вариві із радостей і нечекАних лих
І все частіше із , роками приспаних , глибин
спливає докір у знайомих і близьких очах.
Чому я болю від образи в них не помічав,
хоч був і сам вразливим і, здавалося, не злим.
У просторі і часі вже перейдена межа
для надто запізнілих слів, пробачень, каяття -
одні далеко, другі вже пішли у небуття...
Життя - як десь прочитана історія чужа!
