Я остання куля в його магазині,
Я маленька, дурна та налякана.
Він не молиться нині ні Батьку, ні Сину,
Лиш до неба шепоче:
«Ні, не загину…»
Я не плачу…
Нема сенсу плакати.
Я воліла б застібкою бути на сукні,
А ще краще – блискучим ґудзиком,
Бути свідком цілунків його незабутніх
Та чекати коли він дістанеться суті,
Що кохання чарівна музика.
Я хотіла би бути малим дзвіночком
Чи у брязкальці намистинкою,
Щоби зранку будити його синочка
Та збирати сни і казки до візочка,
Щастя в’яжучи павутинками.
Я маленька куля …
Мій шлях у набійник,
Звідти в пекло ствола…
А надворі зима…
Я загину сьогодні, не здійсняться мрії
Та залишу йому хоч маленьку надію…
Тільки б знати, що згинула…
Недарма...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design