Сонце живе. Воно вибухає
і перетворюється на їжачка.
Ходить, хрокає, вологим
хнюпиком торкається руки,
щік. Факт приємний, але ж –
колючий! Їжачок такий
кумедний, що хочеться з ним
гратися, погладити, але
колючки зупиняють. І їжачок
до мене лине сам.
Ой! моя ніжна шкіра! Заплющую
очі, напружуюсь. А він шепоче
на вухо: “я поголився” і тулиться.
“Моє ж ти сонечко!”
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design