...многорука..многолика...божевіллям осіянна...
де з екранів - лики...пики...перемовини...осанна...
де нерони піють ласо...б"ють царьки копитом в груди...
..мамо...марно...маски...каски...недозвірі...псевдолюди...
Небо синьо червоніє... із чола сочиться зрада...
чорно білий день чорніє...Світлий Град рівняють "градом"...
І земля ковтає справно кулі...людоньки...гранати...
тут колись ...ку-ку - зозулі... тут тепер - частіше матом.
І Петро в руках старечих вже дарма ключі стискає...
бо ідуть щодень...щовечір... душі... душі - небокраєм...
