Знаєш, ти - це я, а я - це ти.
Ми випадково один одного знайшли.
У нагороду чи як покарання
Нас полонило щире, вічне кохання.
Воно не знало, що є у нас секрети,
Що бачим один одного в собі ми силуети.
Не знало й не хотіло цього знати,
Та вчило нас просто жити, відчувати,
Радіти, плакати, страждати,
Вірити, надіятись, чекати.
А ми помало самі себе вбивали
Залпом всю отруту випивали
Ти кричав пояснюючи щось і я кричала.
Ти мовчав, зневірившись у всьому і я мовчала.
Відпустити я благала, ти відпускав.
Чекала тебе, сумуючи сильно, і ти чекав.
Та у цьому є щось незвичне й просте,-
Ми з тобою забули про головне:
Щоб не робили, де б не були
Скільки б один одного не відпускали
Та знаєш, ти - це я, а я - це ти
І ми невипадково один одного знайшли.
