Я вимкну світло в кожній з трьох кімнат.
Закривши штори, заховаю вікна.
Страшна не глибина, а перепад.
Все суще буде, все зникоме зникне.
Дзвінків потік, лавина фотографій -
немов за склом, немов із того боку.
Минуле йде, під ним шурхоче гравій,
не сколихнувши схованку глибоку.
І віє димом - щось горить в мені.
Мости палають, чи вода під ними.
Я причаюся на самому дні
єдиного в моїм житті мужчини.
