Є лише – Я, все інше – лише міф
і біг думок-коней, у безкінечність.
І тіло це – в яке колись забрів
цей дух – відчувши лагідну безпечність.
Дитинство, юність, молодість і вік,
коли ти дивишся із пагорба у далеч!
А у думках: ти себе стратив, й зрік
немовби власний каторжанин і засланець…
А час іде, і стукають роки
як ті краплини, що вдаряються об ринви.
Збираєш вкотре сили мов полки,
щоб далі йти у битви, та гонитви!
А шлях сіріє, далі тільки сон
і трави шепчуть голосами мавок.
Останній постріл б’ється в унісон
і більше ніхто, не прийме твоїх ставок!
