Ні шал новин, ускладнення застудні
вже не страшать. У плетиві доріг
боюсь хвилин байдужості до чуда
народження ранкової зорі.
* * *
Намріялось щось незбагненно поетичне!
Високе, ніжне і по-філософськи вічне.
Здавалось - зараз ангели з небес покличуть!
...А з кухні - " Ти сміття вже виніс, чоловіче?"
* * *
Я про любов не вмію голосно,
лише краплинно по листоку, пошепки...
Та зорі в небі підуть колесом
і кліпне Місяць, шепотом сполошений!
* * *
По змозі не судіть мене суворо,
що йшов не вздовж, а впоперек доріг.
Я вперше жив і не змінив би тори,
як би я повернутись зміг!
